Перемогти не можна програти: що таке добре і що таке погано?

Відмінні результати тестової перевірки західних систем ПРО, проведеної 16 травня 2023 року українськими військовими фахівцями, у результаті якої було відбито 100% ракет супротивника, дозволяють стверджувати про високий професіоналізм військових. Вони також служать найкращою рекомендацією якості військової техніки відповідних виробників.

Це те, що добре. Дуже добре.

Ну, а тепер про інше. Про головне.
Багато хто говорить про головне, як про перемогу України над Росією. Це, безумовно, дуже важливо, але не самоціль для України й не найважливіше для Європи й світу. Це лише частина необхідних кроків.

Для України, Європи й усіх свободолюбних країн світу найголовнішим є домогтися того, щоб надалі ніяка країна не могла розв'язати війну проти іншої країни, щоб Європа могла займатися економікою й поліпшенням життя громадян, а не жити в постійній оглядці, як десь в іншій країні готуються до війни. І для такого розуміння завдань і результатів цієї війни необхідно наступне:

• звільнення захопленої української території, розгром російсько-путінських військ і капітуляція путінської Росії;
• демілітаризація Росії до рівня, що не загрожує безпеці інших країн;
• судовий процес над військовими злочинцями;
• визначення механізму відшкодування збитку, нанесеного Росією Україні та її громадянам;
• реорганізація міжнародних організацій, включаючи ООН.

У переліченій низці необхідних дій і подій не випадково на перше місце поставлене питання про розгром російсько-путінських військ, тому що без цього неможливо досягтися глобальної мети - миру в Європі й Азії.

Безумовно, як ми вже вказували спочатку, Європа, Америка й волелюбні країни Азії своєю допомогою сприяють української армії відбивати атаки агресора. Але чи досить зробили, наприклад, США з того що могли б зробити для перемоги на рашизмом. Я не згадую про санкції для Лаврова, і при цьому він вільно відвідує США. Я не говорю, що в порушення Статуту ООН Росія продовжує бути членом цієї організації й, більше того, входить у Радбез ООН. І ніяких реальних кроків або на усунення порушень, або на вихід з організації, яка не в змозі виконувати свій Статут і функції, ніхто не зробив. Усіх така деградація влаштовує?

Усіх улаштовує в Європі, що Україна, яка віддає життя своїх громадян для миру в Європі, не прийнята в ЄС, а Угорщина, яка заграє з Лукашенком й Путіним, вставляє палиці в колеса цієї організації, є її членом. Ще більше незрозумілого відбувається з НАТО. Україні – ні, Угорщини – почесне місце. Як це пояснити українським воїнам?

І ще про одне.
Lexikoukr неодноразово писав про неоднозначну формулу, по якій відбувається розрив між запевненням у партнерській, майже братній допомозі для перемоги над агресором і не наданням або затримкою вкрай необхідного для її досягнення. Немає потреби нагадувати, що тільки через півроку Україна одержала 4 (аж чотири!) хаймарси. Пройшло півтора року й жодного літака F-16.

Одне із двох: або в США їх менше десятка й вони не можуть зняти із себе останню сорочку, або не прагнуть якнайшвидшої перемоги. Ще потягнути півроку, ще рік… Хочу нагадати, що США довго тягли з Росією. І в що це вилилося? Скупий, як відомо, платить двічі. А в сучасних умовах набагато більше разів.