Про самородків української землі, олігархів та інших...

Автор: М.Терлецький
22 січня 2022 р.

Quo vadis, Ucraina?

100 років тому, 19 листопада 1922, під Харковом народився майбутній історик та етнограф, спеціаліст з епіграфіки та етнографії Юрій Кнорозов. Українська земля дала свої сили і старт людині-легенді, яка, жодного разу не відвідавши Мексику,спромоглася зробити те, що безуспішно намагалися здійснити багато вчених потягом поколінь, - розшифрувала писемність майя.

Його відкриття стало світовою сенсацією, а в Латинській Америці дослідник перетворився на своєрідний об’єкт культу. У 2012 році в Канкуні (місто у Мексиці адміністративний центр муніципалітету Беніто-Хуарес.) встановлений пам’ятник науковцю, а через декілька років і у Меріді, столиці мексиканського штату Юкатан. Монумент знаходиться у чудовому місці - поруч з Великим музеєм світу майя.

Слід зазначити, що світове визнання Юрій Кнорозов здобув не тільки завдяки дешифруванню писемності майя, а й через використання математичних методів при вивченні не розшифрованих абеток. Світ шанує науку! А Україна?

Ось Президент України Володимир Зеленський підписав Указ «Про оголошення 2020/2021 навчального року Роком математичної освіти в Україні». Які здобутки, де широке висвітлення виконання програми. Чи не таке, як святкування попередніх заходів, пов’язаних з англійською, українською?

Чи далеко ми від пірамід?

Українцям майже невідоме ім’я Кнорозова. Названа на його честь вулиця на околиці Харкова у приватному секторі, що забудована одноповерховими будинками…

Проте ім’я офшорників, людей з неуявними для більшості громадян величезними сумами грошей, що мають неохоплену оком кількість нулів, і які є насправді нулями для світу, для розвитку цивілізації, не сходить з екранів і шпальт ЗМІ. За цих багатонульових виходять на вулиці, влаштовують бійки, полонять соцмережі дифірамбами слугам мамони. І розгляд Печерським судом клопотання стосовно Петра Порошенка наводить на сумні роздуми. Згадується " o sancta simplicitas!" , але бачиться з точністю до навпаки. Чи не під себе українці кидають хмиз? Чи почують вони серед цієї какофонії панегиріків своїм кумирам, які їх цінять не більше, ніж в гріш, слова: "Я ніколи не знав вас! Відійдіть від Мене…"

Що відбувається з українською нацією? Хто наші герої? Куди ми йдемо в основній масі та куди ведемо ї собою дітей? Дорогою, описаною Кобзарем? Чи схожі ми на мандрівників, про яких йдеться в згаданому дописі: " У наш час на землі одночасно живуть люди, які … належать до епохи давньоєгипетських пірамід (такі люди становлять значну більшість), невеликий відсоток доріс до рівня середньовіччя, а до XVIII століття хіба що дійшла одна людина з тисячі… Образно говорячи, дистанція між авангардом і величезною масою мандрівників збільшується, процесія розтягується й лідери, що йдуть попереду, стають усе більш й більш самотніми. Вони зникають із виду, про них мало хто знає, про них розповідають фантастичні історії. Деякі люди в процесії взагалі перестають вірити в їхнє існування..."