Країна чобота, який гамселить громадян

Автор: М.Терлецький
27 січня 2021 р.

В країні духовних скрепів… В державі, де, за Основним Законом, є непорушними права й свободи людини, громадянський мир і згода…, де шанують пам'ять предків, що передали любов і повагу…, віру в добро й справедливість…, де усвідомлюють себе частиною світового співтовариства, саме в цій державі, посеред білого дня, на очах мільйонів людей всього світу, влада, ударом чоботом одного зі своїх скрепів в немічну жінку, ударом, який майже не забрав у жінки життя, ще раз довела, якими є її духовні скрепи.

Але й це ще не все. Найцинічніше створіння не додумалося б після скоєного, легко здолавши кордон охоронців, де і птах не пролетить, зайти до палати ледве живої жінки з вітальними квітами і загоном "духовно незалежих" журналістів, аби на камеру витягти з людини в такому стані слова пробачення недолюдку. Але й це ще не найстрашніше в цьому випадку, а те, що влада вважає недолюдка "перспективним", тобто кращим за багатьох інших омоновців?..

Та й чи варто піднімати галас із-за якогось чобота? Ну, не вбили ж. Якби хотіли вбити, то вбили б. Приблизно так, напевно, в Кремлі оцінюють те, що відбулося. Після випадку з замахом на Навального така думка вже нікого не дивує. Як і випадок з коментарем стосовно пластмасового стаканчика, який громадянин жбурнув у бік омоновців. І хоча той стаканчик нікого не вдарив, проте спричинив сюрреалістичну картину умовиводів у Головного: "Жбурнув якийсь там пластиковий стаканчик у представника органів влади - нічого, потім пластикову пляшку - знову нічого, потім уже кине й скляну пляшку, а потім і камінь, а потім стріляти почнуть і громити магазини. Ми не повинні допустити от цього". Його думкотлумач виявився напрочуд милосердним: у Росії не застрелять за такий вчинок, а лише «не зовсім люб'язно закинуть в автобус, виламають руки й відвезуть». Напевно, коли чоботом, то це теж нормально, духовно, з любовю і повагою, з вірою в добро й справедливість…

"Інтелектуальна" революція в Білорусі, яку влада називає кольоровою через убогість лексікону або за претензії до "білої" верхівки, підтвердила відому істину, що революція лише тоді чого-небудь варта, коли вона вміє захищатися від насильства влади у вигляді омоновців і здатна переконати останніх втікати. Не переконавши їх втікати – побігли самі білоруси.

"Інтелектуальна" революція, яка почалася в Росії, ще раз засвідчує ту саму істину. Справедливість і демократія не прийдуть, якщо не полишити інтелектуальні "замашки" і навчитися захищатися від тих же омоновців, продажних суддів, слідчих, "ненародних" депутатів, що забирають у вигляді "заробленої плати" все зароблене народом, залишаючи пересічним громадянам крихти. Першим - палаци, яхти, лімузини, другим - животіння й перебування в резервації, тому що вихід на вулиці своєї країни не санкціонований. Видно, народ не у своїй країні, а в їхній… O sancta simplicitas!