ВЧИМО МОЖЛИВОСТІ НАШОЇ МОВИ ЗА ПОРОШЕНКОМ

Автор: М. Терлецький

15.06.2020

Цікаво спостерігати за мовними шедеврами представників на найвищих посадах влади. Час від часу виявляється, що той чи інший мають диплом про освіту від вишу, в якому вони ніколи не вчилися. Що ж, якщо зумів дістатися до верхніх щаблів, то – здібний, а здібні – вони здібні у всьому…

Я буду завжди пам’ятати, як на запитання журналіста, що таке теорема Піфагора, один поважний політик зрізав репортера однією фразою:  "Я не по цьому…" Геніально! Щоправда, таку геніальність учня середньої школи учителька би оцінила…

А ось ще цікавий приклад. Два роки тому Lexikoukr писав, як генпрокурор виявився немічним збагнути одну ідіому і ледве не насмішив світ позовом фактично проти свого неуцтва!

Вчимо мову за Шокіними: Idiom “a son of a bitch”
Хто попу не син, той сучий син, або нові шедеври від Шокіна…

Але зараз я хотів би представити мовний шедевр, який на мою думку, показує багатство нашої мови і те, як можна за допомогою слів маніпулювати свідомістю людей.

Нагадаю, що народний депутат від “Європейської солідарності” Петро Порошенко не прийшов у Державне бюро розслідувань на допит, який був призначений на 26 травня. Натомість він відвідав Музей Івана Гончара, де відкрилася виставка картин з його колекції. Там він заявив:

"Ми хотіли повернути Україні і українському народу те, що українцям належить по праву".

Там же в музеї поруч з картинами виставлений в рамочці документ про сплату за художні полотна. В ньому зокрема зазначені  чотири рахунки-фактури на сплату за картини. Всі вони датовані 06.09.13 р.

Payment far picture. Invoice №1/SL dd 06.09.13, Invoice №2/BH dd 06.09.13, Invoice №3/CL dd 06.09.13, Invoice №4/MD dd 06.09.13.

Залишимо поза увагою те, що у такий спосіб Порошенко вивів 4,8 мільйона у валюті гроші на підконтрольну йому офшорну компанію - фірму Vernon Hlding Limited, бо нас цікавить мовний аспект маніпулювання свідомістю людей.

Отже, картини фактично належали Порошенку, і він міг зберігати їх в будь-якій країні, зокрема в Україні ще до того, як перерахував ті 4,8 мільйона фунтів 06.09.2013 р.
Він міг показати ці картини українцям ще в 2013 році і навіть раніше, але виставив їх лише в 2020 році, коли картинами зацікавилися слідчі ДБР.

"Ми хотіли повернути Україні і українському народу те, що українцям належить по праву".

Отже, хотіли повернути те, що належить українцям?

Хотіли, але не зробили: картини й досі не належать українцям. Порошенко не подарував ці полотна державі чи українському музею. Вони продовжують належати не українцям як народу, а декільком українцям з сім’ї Порошенка.

А ще - вони сьогодні в Україні, а назавтра можуть опинитися за волею власника в будь-якій іншій країні.

А як гарно сказано:
"Ми хотіли повернути Україні і українському народу те, що українцям належить по праву".

Ось і здогадуйся, що означають слова Порошенка "повернути... те, що українцям належить по праву": подарувати чи виставити на мить перед очима і знову сховати серед свого добра?

Обіцянка — цяцянка, а дурневі радість? Багата наша мова!