ТРИ ІНСТИНКТИ ПОПЕРЕДНИКА ЗЕ,
ЩО "ЗАБЕЗПЕЧИЛИ" ПЕРШОМУ ЗАКОНОМІРНУ ПОРАЗКУ

Автор: N. Terletsky
04. 08. 2019 р.

Інстинкт  — це вроджена схильність живих організмів
до певної автоматичної поведінки.

Інстинкт перший: неспинне  збагачення за будь-яких обставин, у будь-який спосіб

Якщо в 14-му році народ ще не мав можливості оцінити весь негатив для країни людини, яка претендувала бути главою держави, з такою рисою характеру, як непереборне сріблолюбство, то 5 років по тому це було очевидно кожному.

В 2019 президентом людину  з лейтмотивом "першим ділом власний бізнес, ну, а решта - це за тим, опісля" народ вже не бачив.

Інстинкт другий:  маніпуляція свідомістю людей за допомогою слова і театральних прийомів  

Розповідають, що найблискучішим ритором і владарем дум у Стародавній Греції, був Демосфен.

Для нього, як і для П. О.,  була характерна артистична манера триматися на трибуні, що сприяло його успіхові як оратора. Сучасники так характеризували Демосфена: «Нашого ритора з його умінням все запалювати і трощити своєю силою і владою можна порівняти з вихором або блискавицею».

Сучасні українські журналісти писали, що виступи П. О. перед Радою здатні розтопити навіть крижане серце невиправного циніка.

Проте саме цей інстинкт зіграв злий жарт зі своїм носієм: він нашіптував йому, що п’ять років П.О. може робити що завгодно і не звертати увагу на незадоволення пересічних громадян, а за мить перед виборами він буде здатний загіпнозувати їх своїм красномовством, як це робив загадковий музикант, що вів за собою зачарованих людей і тварин. Втім, вибори показали, що Гамельнського щуролова з П.О. не вийшло. А непомірне бажання покрасномовити перед народом, кумедна біганина за ЗЕ, розсмішили і ще більше відвернули народ.

Поготів, не спрацювали і вибачення,   і навіть така убивча театральна зброя, як  падіння перед народом на коліна. Народ, хоча й ще не "той", але, однак, вже виявився не зовсім "тим"…

Інстинкт третій: здобуте непосильною працею навіть на святу справу…

Недавня історія знає "верховного", у якого не було ні власних фабрик, ні заводів, ні телеканалів, ні офшорів. Бо він був Верховний Головнокомандувач, а не бізнесмен. Його гаслом було: "Все для фронту, все для перемоги!" І коли для цього потрібно було пожертвувати навіть сином, він це зробив.

П.О. мав шанс зробити хід, який у шаховій нотації позначають трьома знаками оклику! Він мав можливість сказати людям, що обіцяв позбутися бізнесу на час свого президенства, але не зміг цього зробити. І щоб не виникало сумнівів у його щирості перед народ за сказані слова, він передає всі отримані прибутки від свого бізнесу за період  перебування на посту президента в державний бюджет. Це мав би бути його вклад як верховного головнокомандувача в перемогу української армії. І це було б саме те, що народ повязував зі своїм баченням майбутнього президента. Для П.О. його інстинкт виявився надто сильним, набагато сильнішим за бажання  обратися президентом на другий строк...

.