"НА РОСІЇ" ЧИ "В РОСІЇ" ?
"РУСЬКЕ" ЧИ "РОСІЙСЬКЕ" ?

Автор: З. Климчук
21. 09. 2018 г.

Україна для Росії як держава?
Те, з якою агресією на пропагандистських каналах державної російської телерадіокомпанії перебивають людей, коли вони, визнаючи суверенітет держави, використовують у своїй мові словосполучення "в Україні", з якою безапеляційністю "поправляють" і повчають, що в "їхній" мові стосовно України правильно вживати прийменник "на", а не "в", таким чином вганяючи у свідомість людей наявність лише території, а не держави держави Україна, свідчить про те, що в РФ зруйновані останні скріпи цивілізованості.  

"На Росії" чи "в Росії"?
Що ж, тоді, погодьтеся, за їх логікою, правильно говорити "На Росії", а не "в Росії".

"На Росії" має більше право на життя, тому що Росія в сьогоднішніх параметрах – зовсім не те, що повинно належати цій державі.

Росія на схід від Уралу, точніше навіть від Волги, - це захоплена в інших народів і країн територія. Територія, яка і за мовою, і за релігією, і за менталітетом далека від європейської частини сьогоднішньої Росії й ніколи не порідниться з нею по душі, а не по паспорту.

Не потрібно бути пророком, щоб передбачити:  розпад Росії саме й відбудеться по цих цивілізаційних кордонах. Причому в недалекому майбутньому, оскільки Росія показує нездатність раціонально використовувати й розбудовувати займану величезну територію. Не по Савці свитка – силоньки бракує!

Звідси висновок: ми сьогодні бачимо Росію не як державу в 12-ти годинних поясах, а як територію, що перевищує межі того, що має по праву належати і називатися Росією. Отже, доречніше і говорити "на Росії", а не "в Росії", припускаючи при цьому дію, яка відбувається на території, у першу чергу, на схід від Ітіля (Волги) і яка в цей час перебуває під контролем Кремля. Природно, що новітні захоплення, наприклад Криму, взагалі не мають нічого спільного з територією Росії.

Російська чи руська історія сьогоднішньої РФ?
Менталітет Росії не зупиняється на силовому загарбанні земель. Він поширюється й на чужу історію. Не маючи своєї найдавнішої історії, своїх прадавніх правителів, своєї прадавньої церкви, Росія намагається анексувати історію України – Київської Русі, її князів, її святителів, її храми, її духовності.

А щоб поглинути чуже, Росії робить все, щоб стерти Україну з мапи світу як державу.

Слід нагадати, що коли в Києві били в дзвони Лаври, коли Нестор в Киеві писав свою славнозвісну повість врем’яних літ, на місці московського кремля стояла лише хижа відлюдника Вукола.

A_Ratschin_Complete_collection_of_historical_information_about_monasteries

Нагадаємо також населенню "на Росії", що цар Московії - Хан Москви зустрічав Ханського Баскака, а потім і Посла Кримського Хана на Поклонній горі. Він бив уклін до землі (звідси назва гори), виражаючи покірність Панові, садив його на свого коня, сам пішим, під вузду, вів коня із кримським послом у Кремль, садив його на свій трон і вставав перед ним на коліна, виявляв почесті та улаштовував на честь ханського посла бенкет.

Так робили всі правителі Москви: і Василь, і Іван Грозний, і Олексій Михайлович, і Петро 1-й.

Лише після змови з Туреччиною в 1700 році, Петро 1-й перестав платити данину Криму.

Саме раби Орди.

…прошу вас, шановні Українці, перестаньте називати цей набрід, що напав на вас, Ордою, ординцями та іншими інсинуаціями цього поняття. Це череда, навіть не зграя… До Орди їм ой як далеко. Вони, скоріше, нащадки рабів справжньої Орди. Не спадкоемці, а саме раби! Кет, бала (тюрк.), Росія, від історії України-Руси!

Як стверджують історики, насправді пращурами росіян були угро-фінські племена: меря, мокша, мурома, чудь тощо. Саме плем'я Мокши назвало свою річку Москва, а переклад цієї назви, з мови Мокши, звучить як "брудна вода". Від назви річки і пішла назва селища Мокша, пізніше Москва.

Російська чи руська церква?
Москва намагається видавати російську церкву за руську, всея Русі.

Проте, як з'ясувалося, російська православна церква була створена самовільно, без дотримання православних канонів.

Як наголосив Єпископ Константинопольського патріархату Тельміський Йов (Геча), всі сучасні православні автокефалії, за винятком найдавніших патріархатів, були створені томосами Константинопольської церкви... автокефалія (православної церкви в Росії ) була самопроголошена в 1448 році, коли у Москві обрали митрополита Іону самостійно, без дозволу Вселенського патріархату... православній церкві в Росії ніколи не було дано Томоса про автокефалію.

Російська або руська мова?
Сучасна російська мова, яку росіяни називають "руською", мовою Пушкіна, Толстого, Достоєвського, насправді, не є такою, так само, як російська історія не є історією Русі.

Обрізана в прокрустовому ложі лікнепом і орфографічною реформою як наріжним каменем масової російської пролетарської культури, "непролетарського духу" тонкощі, які були притаманні мові Пушкіна, Толстого, Достоєвського, російська мова, звичайно, відкинула. А разом з цим вихлюпнула зі своєї мови Пушкіна, Толстого, Достоєвського, залишивши неповноцінний, проте легкозасвоюваний "общепонятний" вербальний екстракт.

Велика та могутня

Для освіченої людини не є секретом, що теперішня спрощена «масова» сучасна російська мова, реформована в 1918 році, не передає того колориту, тієї духовності, того ніжного і трепетного відношення митців. Саме тому, після декретної орфографічної реформи 1918 року, багато російських письменників і поетів, серед них, наприклад, Блок, Цвєтаєва, Бунін, В. Іванов, не підкорилися мовному поневоленню – сучасній російській мові, вбачаючи в ній запровадження кривописання і занепад духовності.

Чи здатні сьогодні "на Росії" правильно написати назву роману Л. Толстого: "Война и миръ" чи "Война и міръ"?

Отже, не будемо нав'язувати брак духовності та кривомазанину російської мови геніальному Пушкіну!

Брати?
Варто при цьому нагадати, що, відмовляючись у такий спосіб визнавати те, що визнане усім цивілізованим світом, російські пропагандисти не перестають називати українців братами. При цьому продовжуючи чотири роки війну з Україною, убиваючи українців, руйнуючи своїми танками, артилерією українські міста й села.

Брати "на Росії"? Таких братів – і ворогів не треба!