СТРАСНИЙ ТИЖДЕНЬ ДЛЯ ПРАВОСЛАВНИХ
І КИМ НАСПРАВДІ ВИЯВИВСЯ МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ

Автор: З. Климчук
16. 09. 2018 г.

Та нехай собі як знають
Божеволіють, конають, —
Нам своє робить…
Павло Тичина.

Чужа історія Московії – "не свідчи неправдиво…"
Каюсь. Доволі часто використовував словосполучення «русскій міръ» там, де потрібно було вживати "московській міръ".

Ні, насправді, той останній, московський, намагається привласнювати собі все, що бачить, до чого дотягуються руки: Крим і Сибір, духовні цінності і чужу історію,  чужих святителів і чужих князів…  Все. Не мигнувши оком, бо очі вже давно позичив у Сірка…

Отже, бреше. Безбожно. Святителя Київської Русі Володимира Московський патріархат намагається видати за свого хрестителя, бо свого – беззаперечно - не було. Як не було Москви і Московії (майбутньої Росії) в 988 році, коли кияни прийняли хрещення.

Як пише церковний історик Олександр Ратшинін в книзі, виданій в 1852 році в Москві ,

A_Ratschin_Complete_collection_of_historical_information_about_monasteries

"…место нынешняго Кремля еще покрыто было боромъ, или густымъ лесомъ, и на всей этой горе была (какъ некоторые полагаютъ) только одна деревянная церковь Архангела Михаила — сынъ Александра Невскаго, Св. Даніилъ, только лишь получившій въ уделъ земли и села, принадлежавшія некогда боярину Кучке, построилъ, въ 1272 году, среди бора, на Боровицкомъ холмѣ, (какъ урочище это въ древности называлось), на томъ самомъ месте, где жилъ въ уединенной хижине пустынникъ Вуколъ…"

Не можу не вірити поважному і віруючому історику, що не було кого хрестити, хіба що відлюдника Вукола.

Хто кому голова: нахабний чи справедливий?
Як бачимо, Москва й у дитячий садок не ходила, коли в Київ прийшло християнство, коли Володимир, князь Київський, заснував православну церкву.

Втім, це не зупиняє Московську церкву від нахабства вимагати у неї дозволу на існування української помісної автокефальної церкви.

Чому нахабство і де правда в цьому питанні?

Як наголосив Єпископ Константинопольського патріархату Тельміський Йов (Геча), всі сучасні православні автокефалії, за винятком найдавніших патріархатів, були створені томосами Константинопольської церкви... автокефалія (православної церкви в Росії ) була самопроголошена в 1448 році, коли у Москві обрали митрополита Іону самостійно, без дозволу Вселенського патріархату... православній церкві в Росії ніколи не було дано Томоса про автокефалію.

Реакція Московського патріархату.
В дусі тотожності з методами політичного режиму Кремля Московська церква не стала керуватися принципами християнського смирення.

Майже відразу Синод РПЦ вирішив припинити участь церкви у роботі структур під головуванням Константинопольського патріархату, розірвав молитовне спілкування зі Вселенським патріархом.

Адепт московських попів, відомий український депутат  що отримав українське громадянство 6 років тому наказом В.Януковича, свою риторику тепер будує  на словосполученні "громадянська війна".  Мову українську вивчити як слід не спромігся, проте захлинається від злості:

"названные гости… не получили приглашения от Онуфрия (Березовского)… Лжепатриарх Денисенко… Кровь на вселенском патриархе… Мы его предупреждали (читай угрожали, запугивали), что, если выдадут документ, прольется кровь…"

Ні, очевидно, не Саакашвили потрібно було…

А ше. Пам’ятаєте притчу про суд Соломона. Як би Московський патріархат дійсно сповідував любов і християнські цінності, чи відбувся б цей безбожний російський шабаш? А ще хтось вірив, що Московські попи сповідують заповіді, і сумнівався, що вони є агентами ворожої країни.

Реакція Московського царства.
Призначення Вселенським Патріархатом двох екзархів у Київ у межах підготовки до надання автокефалії Православній церкві в Україні спричинили нечуваний лемент у Російських ЗМІ і , зрозуміло, на каналах Всеросійської державної телевізійної і радіомовної компанії.

А після слів Порошенка, що "як і у випадку з НАТО та Європейським Союзом, ми не будемо питати дозволу ні у Путіна, ні у Кирила, як нам молитися, в які храми ходити, куди нам рухатися і як нам жити", в Росії почалося таке, що здоровим глуздом не збагнеш.

Ось державний муж Росії дехто Нілов ("Справедлива (!) Росія") з одного з державних каналів відкрито заявляє про хрестовий похід проти України:

 "…потрібно вживати заходів захисту права наших співвітчизників сповідувати  свою віру (читай оголошувати війну українській державі) ".  

За мову вже йде війна, починайте тепер за віру, московські християни!

Росія "в ступорі"
"Страшное произойдет на Украине, если автокефалию дадут, а ее, судя по всему уже  дадут… Все надеялись услышать отказ, но нет… Братский народ теряем. Теряем Украину. Окончательно. Заберут нашу Лавру... "

Ось в чому справа. Виявляється Лавра, в центрі української столиці, -  ваша! Виявляється і вся Україна - ваша, бо загубити можна тільки те, що належить тобі.

1662 дні триває агресія Росії проти України, а вони - "братський" народ! Тисячі вбитих і скалічених українців російськими танками, пушками, мінометами, втрачені міста і села, а вони - "братський" народ!

Брати?
Знищили українське слово в Росії, знищили бібліотеку. Мову "братів" не спромоглися вивчити. Українську краще знають казахи, литовці, буряти… ніж "братський" народ.

Якщо принаймні за 27 років брати не хочуть або не мають здібностей, аби вивчити мову братів , а все, на що вони спромоглися, – це єдине слово з незабутнім прононсом одного з бувших українських чиновників - "нєзалєжна". Такі диферентні здібності народів незаперечно доводять дивергентність  генотипу, ментальності і ДНК українського та російського народів.

Наостанок. Називаючи свою російську мовою Пушкіна та Достоєвського, вони навіть не відають, що українське слово "віра" ближче до мови Пушкіна  ("вѣра"), ніж теперішнє російське. Причина: ДНК.