БЛИСК І МОРАЛЬНА УБОГІСТЬ СЬОГОДНІШНЬОЇ РОСІЇ

Автор: З. Климчук
02. 07. 2018 г.

И народ - урод, и страна - урод,
и руководители его - тоже уроды!

Елена Драпуко
Первый заместитель председателя комитета по культуре
Государственной думы Российской Федерации

СМОТРЕТЬ ВИДЕО

Тріумф і після.
У Росії сьогодні день національного тріумфу. Неоголошений офіційно, але реальний. Свято. Запізнення на роботу – без уваги. Робоча діяльність сьогодні, де для цього існує хоч найменша можливість,  - нестихаючі розмови про вчорашню перемогу збірної по футболу, про те, що було під час і відразу після матчу.

А відбувалося щось неймовірне: жінки з колясками забували про своїх чад і пускалися в танок під акомпанемент юрби: «Росія! Росія! Росія!»; Ігор Акінфеєв, який відбив два пенальті в післяматчевій серії проти Іспанії, став у той вечір національним героєм і його рейтинг, уперше за останні роки в Росії, перевищив рейтинг самого… Якби в Росії була налагоджене створення пам'ятників за допомогою 3D принтерів за лічені години, безумовно, у той вечір бюст воротаря російський збірної водрузили б на п'єдестал. Росія злилася в суцільному захваті, що доходив інколи до несамовитості та  переходив в екстаз, схожий на той, що викликається використанням тубільних практик…

Справа Бабченка.
Але я не про футбол. Я про інше та іншу Росію.

Так вже сталося, що після щасливої історії для самого Аркадія Бабченка, якого вдалося українським спецслужбам врятувати від «руки Москви», деякі журналісти почали мало-помалу відходити від своїх позицій, що були висловлені ними відразу після оголошення поліцією першої інформації про теракт, аргументуючи це тим, що будь-яких доказів на цей час органами розслідування суспільству не надано. З такою думкою можна погодитися, а можна і не погодитися. Адже є принаймні три обставини, які наразі не спростовані: 1) моральних і матеріальних боргів, які б породили запеклих ворогів, у Бабченка в Україні не було ; 2) журналістська діяльність Бабченка майже цілком була присвячена критиці існуючого кремлівського режиму в найбільш глузливій формі сарказму; 3) історія розправ з неугодними  кремлівському режиму скоріше підтверджує, ніж заперечує припущення. Таким чином, немає грунтовних підстав у справі Бабченка не бачити вірогідність продовження ланцюга звичайного державного тероризму.

Дивись       ЗВИЧАЙНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕРОРИЗМ

Звичайна російська брехня.
Те, що окупація Українського Криму оголошується російським режимом як акт історичної справедливості по возєднанню споконвічно російських земель і народів, спричинена винятково волею самих народів Криму, те, чим Росія виправдовує свої танки, артилерію і вояків на Донбасі, нарешті, нісенітниці щодо непричетності до збиття росіянами пасажирського літака, не є для цивілізованого світу чимось іншим, ніж брехнею. Брехнею російського режиму, брехнею російських інтернет видань, брехнею російського телебачення, брехнею нахабною, зухвалою, кривавою.

Брехнею, бо, коли Чеченський народ спробував отримати незалежність, кремлівський режим потопив це прагнення свободолюбної нації в крові.

Як сказав честь і совість Росії О.Соболєв (той, що закликав людей світу бути втричі пильнішими)

Людская ложь
как острый нож…
Ну ладно б Кремль —
ему враньё практически
оружье,
ширма
и оплот,
чтоб околпачивать народ

Ніхто у світі, хіба що крім частини самих росіян, не сумнівається, що окупація того ж Криму відбулася через два фактори: економічний - витрати з створенням додаткових баз для переміщеного з Криму російського флоту, інфраструктури для переміщеного особового складу ВМФ і їх сімей (ще невідомо, чи всі погодяться змінити сонячний Крим, де все у сімей військових облаштовано, на береги Північного Льодовитого і Тихого океанів) і, головне, геополітичний - за будь-яку ціну залишити форпост у Криму за собою і перешкодити розміщенню на ньому військ НАТО. Можливо, в Росії й вірять поясненням Путіна про волевиявлення народів (може, кримських татар?), але світ, поза сумнівом, вважає це звичайною російською брехнею.

Українські політв'язні в Росії.
Як повідомляє УНІАН, з початку російської військової агресії в Криму та на Донбасі у 2014 році більше 50 громадян України опинилися в російських тюрмах за надуманими звинуваченнями. Частина з них безпідставно утримуються в російських СІЗО, а дехто вже отримав чималі тюремні терміни. Серед них Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Микола Карп'юк, Станіслав Клих та інші. Дії Росії були засуджені іноземними державами, міжнародними інституціями та відомими політичними і культурними діячами.

Український активіст Володимир Балух в знак протесту з незаконними діями російського режиму голодує з 19 березня 2018р. Як ще наочніше показати світу, якою є насправді влада в Росії, як не готовністю пожертвувати власним життям.

Трамп і Путін.

Якби Трамп був обізнаний з оригінальною російською душею і літературою, то він, напевно, на пропозиції Путіна, що нагадують відомі рядки:

- Я, ваш старинный сват и кум,
Пришел мириться к вам, совсем не ради ссоры;
Забудем прошлое, уставим общий лад!

міг би відповісти пану Вові рядками звідти ж:

- Ты сер, а я, приятель, сед,
И волчью вашу я давно натуру знаю;
А потому обычай мой:
С волками иначе не делать мировой,
Как снявши шкуру с них долой.

Останні події схиляють до думки, що Трамп ще не вивчив достеменно російську душу і російську літературу. На жаль.

Хотят ли русские войны?
Коли в 1961 році Є. Євтушенко написав свій вірш з однойменною назвою, він вкладав тоді у це питання риторичний і протилежний вміст. Проте, поза сумнівом, від 1968 року погляди Євтушенка щодо Росії, закарбовані у його "Танки ідуть по Празі", різко помінялися:

Хай - без ридань - наді мною
Просто напишуть, по правді:
"Російський письменник. Розчавлений
Російськими танками в Празі".

Новітня історія містить незаперечні факти участі Росії у військових конфліктах в Грузії, Придністров'ї, Нагірному Карабаху, в Криму, на Донбасі, в Сирії.

Якщо до теперішнього режиму рядки Едуарда Асадова:

Россия начиналась не с меча,
Она с косы и плуга начиналась…
.............................
И вечно тем сильна моя страна,
Что никого нигде не унижала.
Ведь доброта сильнее, чем война,
Как бескорыстье действеннее жала.

мали сенс, то путінський режим  назавжди перекреслив їх.

І ніби відповідаючи класику і всій тріумфуючій наразі Росії, маленька українська дівчинка - не про футбол- питає:

- Дядько Вово, навіщо ти вбив тата?