ЗВИЧАЙНИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕРОРИЗМ

Автор: З. Климчук
30. 05. 2018 г.

И народ - урод, и страна - урод,
и руководители его - тоже уроды!

Елена Драпуко
Первый заместитель председателя комитета по культуре
Государственной думы Российской Федерации

СМОТРЕТЬ ВИДЕО

Сергій Юшенков, Юрій Щекочихін, Ганна Політковська, Олександр Литвиненко, Настасія Бабурова, Наталя Естемірова, Сергій Магнітський, Станіслав Маркелов, Борис Березовський, Борис Нємцов, Павло Шеремет, Денис Вороненков, Сергій Скрипаль… І це тільки частка, тільки імена, що на слуху… І ось Аркадій Бабченко… Звичайно, нас там нема, ми не при справах…

Ми І Крим не захоплювали, і на Донбасі нас немає. А щодо десятків тисяч вбитих і покалічених українців, то це ви самі себе, брати, з ваших танків і градів… Ми і літак не збивали. А висновок об'єднаної група слідчих, що "Боїнг 777" рейсу MH-17 збили з "Бука" російської 53-й бригади, то це підступи ворогів, наклеп...

"Підступні вороги Росії" завжди були в історії "братів". На початку минулого століття сотні тих, що виїхали з Радянського Союзу, зникали при загадкових обставинах, вчиняли самогубства, були вбиті. Звичайно, не було прямих доказів причетності «руки Сталіна», але мало хто сумнівався в цьому.

20 серпня 1940 року іспанець Меркадер, який отримав вишкіл в одній з спецшкіл НКВС, що спеціалізувалась по таємних вбивствах, саботажі, розвідці, і був направлений закордон, наніс удар альпіністським льодорубом по потилиці Троцького.

Не дивно, що в номері газети «Правда», який вийшов 24 серпня 1940 року, була надрукована стаття під назвою «Смерть міжнародного шпигуна», де були рядки особисто Сталіна: «Троцький став жертвою своїх же власних інтриг, відступництва, зрад. Так безславно скінчила своє життя ця мерзенна людина, зійшовши в могилу з печаткою міжнародного шпигуна на чолі».

Не уникнув руки кремля і особистий секретар Троцького Ервін Вольф.

Звичайно ні Меркадер, ні Росія свою причетність не визнавали. Проте в 1960 році Рамон Меркадер був нагороджений зіркою Героя Радянського Союзу.  В Москві убивця Троцького і був похований.

Подібно до довгого в часі розпаду радіоактивної речовини розпад менталітету НКВД часів Сталіна не відбувся й досі.. Той список прізвищ на початку, що свідчить про розгул державного тероризму з боку Росії не тільки на власній території,  і є тими духовними скрепами, що передаються в тоталітарній державі у спадок від культу однієї особи до культу іншої. А коли ці духовні цінності підтримують своїми голосами в окремих регіонах Росії до 90 відсотків населення, то цілком природними є слова Олени Драпуко про країну, яку росіяни успадкували і розвивають в тому ж напрямку:

"І народ - виродок, і країна - виродок, і керівники його - теж виродки!"

І це не думка пересічного російського обивателя. Це слова освіченої людини - кандидата соціологічних наук і державної особи - першого заступника голови комітету з культури Державної думи Російської Федерації, людини, яка, поза сумнівом, добре знає предмет своєї оцінки, так би мовити зсередини…

І на підтвердження її слів - вбивство Аркадія Бабченка. "Сп’янілий «русскій міръ» радіє. Без крові як він може жить? "