Гріш ціна слову прокурора

Автор: М. Терлецький
17. 03. 2018 р.

«Коні не винні...»

Публічні помилки представників влади завжди викликають жваву цікавість суспільства. А коли вони робляться одна за одною, то перетворюються на кульмінаційний момент анекдотів, які продовж багатьох років не зникають і у багатьох дискусіях використовуються як приклади професійної некомпетентності або, взагалі, невігластва.

Ось недавно світ був вражений виявом мовної освіченості бувшого генпрокурора стосовно розуміння фразеологізмів взагалі і «сучого сина» зокрема. Про це писали багато, зокрема і Lexikoukr: «хто попу не син, той сучий син, або нові шедеври від Шокіна», «тест на знання мови, або шедеври від Шокіних».

Взагалі з «Генеральної» з приходом Луценка вийшло стільки заяв стосовно розкритих злочинів і зібраної проти підозрюваних достатньої кількості і незаперечної якості доказів, що в тюрмах вже давно мали б закінчитися вільні місця. Проте маємо, що маємо: «злочинці» гуляють на свободі та посміюються;  про справи тих, кого, як у голлівудських фільмах, доставляли на гелікоптерах з усієї країни, генпрокурор воліє не згадувати. Так само, як і про ту сокиру, з якою він нещодавно вийшов до громадян; так само як і про мотиви, які спонукали його трощити чужий генератор. «Генератори, як і коні, не винні», пане прокуроре, не винні!

Отже, про ціну слова прокурора. І, мабуть, не скажеш краще, ніж про це вже розповів  Сергій Званцев (А. Шамкович) в своєму оповіданні.