ВИБОРИ НА ДОНБАСІ - ПІСЛЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО РЕФЕРЕНДУМУ.

Події останніх днів закликають до глибоких роздумів. Ось, як «вещают правду» з Донецька, там 50-ти тисячний натовп вийшов на площу, аби віддати шану тому, хто по-звірячому катував наших військових, убивав, граючись, полонених наших громадян… Донецьк плакав, складав пісні цьому кату, називаючи його своїм героєм… Отак нас люблять по ту сторону межі, що відділяє Україну від території, охопленою звірячою пандемією.

Чи знає про цей шабаш божевілля і навіженства, що оспівував і вшановував пам’ять убивці,  Ангела Меркель, Франсуа Олланд? Можливо. А ось щодо Путіна, то  йому, безперечно, не могли не вкласти у вуха таку «приємність». Навіть попри те, що цей «захисник рідної землі» мав російський паспорт, а Путін, як відомо, в це і сам не вірить і іншим не радить.
І ось цю масу, що клялася продовжувати справу убивці, і Меркель, і Олланд вимагають український народ прийняти в обійми як щирих друзів та рідних і близьких… Нема потреби говорити, що Путін після такого відчуває себе на сьомому небі.

Все це якось дивно для нас, коли нас без нас так сватають. Ще недавно влада скрізь виголошувала, що спочатку контроль України над територією і кордоном, а потім вибори. Ось повідомлення УНІАН від 28 травня 2016 р.:
«Питання охорони кордону і відновлення українського контролю над неконтрольованою ділянкою україно-російського кордону є ключовим у виконанні Мінських домовленостей», - заявив президент України Петро Порошенко.

http://www.unian.ua/politics/1358773-vidnovlennya-kontrolyu-nad-kordonom-na-donbasi-e-klyuchovim-u-vikonanni-minskih-ugod-poroshenko.html

Повторювали, як мантру, щодня і всюди. Говорили, що так написано в «мінській» угоді. Але раптом ми прокинулися і чуємо: спочатку контроль за кордоном не України, поліцаїв ОБСЄ, потім вибори, а потім на другий день…
Проте, навчені таким інформуванням суспільства, ми на цей раз самі читаємо текст і бачимо, що нам знову розказують не те: це нам обіцяють, що воно почнеться «в перший день після місцевих виборів». Але відбудеться  «…після всеосяжного політичного врегулювання (місцеві вибори в окремих районах Донецької та Луганської областей на підставі Закону України та конституційна реформа», тобто після чогось невизначеного, «всеосяжного», після зміни на забаганки наших ворогів нашої Конституції. Справді, є від чого «русскому міру» радіти, що обдурили «хохлів»...

Повертаючись до «мінських текстів», хочеться зауважити, що ці папери не мають юридичної сили, бо жодна країна досі, слава богу, їх не підписала та не ратифікувала.
Однак згадаймо, що навіть Будапештський меморандум 1994 року, який є чинним міжнародним договором для сторін-підписантів (гарантів незалежності та непорушності кордонів України) та  обов’язковим для виконання,  Росією, однією з сторін-підписантів, наразі визнаний як юридично нікчемним і брутально порушується. Що тоді говорити про «обов’язковість» для Росії тексту в таких паперах, що й близько не нагадують міжнародно-правового документу.
Проте позиція української влади є підозріло схильною провести вибори на окупованій території  і відкрити ворота для потоку тих, хто готовий продовжити справу варяга-ката з Комі в Україні. Це смерть для моєї батьківщини.

Таке надзвичайно важливе питання життя і смерті народу має вирішуватися не Путіним, не Меркель, не Олландом, не Порошенком, ні навіть депутатами. Виключно всім українським народом на всеукраїнському референдумі.

І закон про референдум потрібно довести до досконалості відповідно до зауважень КСУ. Невідкладно.