Після зустрічі 6 жовтня зі студентами один із них поставив питання Президенту Петру Порошенку: коли закінчиться війна та коли глава держави відправить своїх дітей на Донбас?
Якщо на першу половину питання наразі не може ніхто дати відповідь, хіба що астрологи та провидці, то на друге - Президент мав повну інформацію для того, щоб відповісти прямо і зрозуміло.
Спитав – відповів. Здавалося б, ну, що тут такого. Хіба наша Конституція забороняє ставити питання будь-якій особі, начальнику жеку чи депутату, Президенту чи вчительці вашої дитини, які знаходиться на службі у суспільства. То ж спитав – почули – забули.
Аж ні! І посипалося. Хто він такий і яке мав право? Ще не виключили з вишу? Здогадки змінювалися щогодини: то студент «червоного», то – КПІ, то - Києво-Могилянської академії...
Але коли начальник Генштабу, відреагував прозорим натяком на питання студента, яке він йому не ставив: «Збройні Сили Україні з радістю приймуть у свої ряди …» і з передової АТО полетіли гнівні листи , стало зрозуміло, що ми ще не доросли до того, щоб бути частиною цивілізованого європейського суспільства, яке з гордістю може заявити: «Ми не раби, бо раби німі»! А ми можемо заявити те саме?
Ця подія, як лакмусовий папірець, показала стан нашого суспільства і його сприйняття цивілізаційних цінностей, скажімо, тієї ж Європи, до якої, як нам здається, ми доросли... Чи не доросли?
Студенти не ставили подібні питання іншому Верховному головнокомандуючому - Сталіну, проте під час другої світової війни сини Сталіна воювали на фронтах. Саме так - воювали на фронтах!
Син Яків подзвонив батькові з вокзалу перед відправленням військового ешелону на фронт. Сталін був лаконічним:
- Іди й воюй гідно!
Яків загинув у Великій Вітчизняній війні, у німецькому полоні.
На пропозицію Гітлера обміняти Паулюса на свого сина (кіноепопея «Звільнення») Сталін говорить:
- Я солдата на фельдмаршала не міняю.
Кінцівка цієї фрази була такою:
- Там усі мої сини...
Другий син Василь служив в авіації - три особисто збиті винищувачі й декілька — у групових боях. Піднімався в повітря без парашута. Говорив:
- Вистачить з них одного Якова.
Василь був нагороджений 2-ма орденами Червоного Прапора, орденами Олександра Невського й Суворова 2-го ступеня.
Фраза з першої радянської абетки «Геть неграмотність» була такою: «Ми не раби, раби німі».
Мабуть, і нам, у 21 столітті, у вільній Україні, варто пам’ятати про це.
