Дві події

Минулі тижні світ глузував з недолугих спроб Кремля заперечити свою участь у бойових діях на українському Донбасі. Припускаючи все ж наявність російського перед незаперечними доказами, кремлівський режим стосовно своєї офіційної участі збудував, як йому бачиться, «залізобетонне» алібі: все що мало якесь відношення до російської армії на час незаконного перебування на території України знаходилося не при офіційному виконанні своїх обов’язків і задач, а у відпустці. А це і російські військовослужбовці, і російські БТР, танки, САУ, реактивні установки тощо. Останні, тобто знаряддя масового вбивства, якимось чином, не маючи офіційних дозволів пропускаються російськими прикордонниками, що офіційно виконують свої обов’язки, через російський кордон і так само, без будь-яких офіційних документів пропускаються назад в Росію. Чому російські спецслужби досі приховують злочинні дії російських прикордонників від Кремля і той підпадає під сміх за свої заяви, які, припускаю, зроблені так Кремлем за браком достовірної інформації, – це хай турбує тих, над ким світ кепкує.

Тиждень, що минає, нагадав одну тяжку рану. Революція гідності,що, мабуть, тому і мала таку назву, бо відбулася, аби громадяни України мали притаманні спільноті Європейського Союзу громадянські права, в першу чергу на свободу слова: мати можливість говорити і слухати. Вільно, без обмежень. І ось подія тижня.

27 травня оприлюднена на телеканалі «112 Україна» заява Андрія Подщипкова, його власника та генерального директора, до української та міжнародної громадськості, ЗМІ, політичних партій та влади України про постійні спроби влади відібрати канал…

«Мета цих дій - рейдерська атака на незалежного мовника на користь політичного керівництва країни… від імені вищого керівництва держави вийшли до мене з пропозицією "віддати" канал за заниженою вартістю… я зможу надати докази повної" керованості Нацради владою та участі цього органу в компанії із захоплення каналу… Я закликаю суспільство… стати на захист свободи слова».

Напад на незалежні ЗМІ та свободу слова – неприпустимий, і українські громадяни наразі цього вже не допустять. Без сумніву.

Проте, це ми вам, пане Подщипков, коли звертаєтеся до суспільства стати на захист свободи, не дійте з точністю до навпаки: не ховайте від нас інформацію. Замість однозначно незрозумілих натяків на кшталт «на користь політичного керівництва країни… від імені вищого керівництва держави» називайте прізвища та посади, якщо ви вбачаєте в нас не знаряддя досягнення власних цілей, а свідомих громадян, які разом з вами готові захищати європейські цінності.

І вже зовсім недоречним виглядає те, що звертаючись до нас, ви апелюєте до когось іншого та ще й в умовний спосіб: «якщо ..я зможу надати докази повної керованості Нацради владою та участі цього органу в компанії із захоплення каналу». А можу - і не надати. Якщо ви дійсно за свободу слова і маєте докази, то надайте ці докази суспільству, до якого звертаєтеся, а не закликайте суспільство йти за вами з заплющеними очима (не хотілося б нагадувати сюжет Пітера Брейгеля старшого «Старці»).

Пітер Брейгель старший «Старці